неділя, 15 березня 2020 р.

9 клас!!! Адміністративна відповідальність неповнолітніх

Адміністративна відповідальність неповнолітніх

Одним з різновидів юридичної відповідальності є адміністративна відповідальність, що полягає у застосуванні до особи, яка вчинила адміністративний проступок, певного заходу – адміністративного стягнення.

Підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення (проступок).

Суб’єктами адміністративних правопорушень є фізичні особи – громадяни і посадові особи. Серед суб’єктів адміністративних правопорушень вирізняються так звані спеціальні суб’єкти, а саме такі, які мають певні особливості щодо вчинення окремих адміністративних правопорушень або не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

До них належать, зокрема, неповнолітні, тобто усі особи у віці до 18-ти років. Чинне законодавство України осіб, які не досягли 14-го віку, називає малолітніми, а осіб у віці від 14-ти до 18-ти років –неповнолітніми.

Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлено, що до адміністративної відповідальності притягуються особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилось 16 років.

Згідно із ст. 13 КпАП України до осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються відповідні заходи впливу. Адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому виповнилось саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Особливість адміністративної відповідальності неповнолітніх полягає в тому, що за вчинені ними правопорушення може бути застосоване обмежене коло адміністративних стягнень. Це пов'язано насамперед із фізичним і психічним станом неповнолітнього та формуванням і розвитком його особистості. З огляду на ці та інші обставини до неповнолітніх можуть бути застосовані такі заходи адміністративного стягнення:

• попередження — захід адміністративного стягнення, що передбачає порядок роз'яснення неповнолітньому його протиправної поведінки. У разі повторного здійснення протиправних дій його буде притягнено до суворішого адміністративного примусу. Цей захід є адміністративним стягненням лише в тому разі, коли його належним чином оформлено в письмовій формі у вигляді спеціальної постанови;

• штраф — грошове стягнення, що накладається на особу віком від 16 до 18 років за адміністративні правопорушення у випадках і в розмірі, що встановлені Кодексом про адміністративні правопорушення та іншими законами України;

• виправні роботи. Застосовуються до особи віком від 16 до 18 років строком до двох місяців із відбуванням їх за основним місцем постійної роботи і з відрахуванням до 20% її заробітку в дохід держави. Виправні роботи призначаються районним (міським) судом (суддею);

• адміністративна конфіскація — примусове безоплатне вилучення предмета в неповнолітнього, що став знаряддям вчинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, на користь держави. Слід зазначити, що конфіскації підлягає лише той предмет, який є особистою власністю неповнолітнього, якщо чинним законодавством не передбачено інших випадків;

• оплатне вилучення предмета. Полягає у примусовому вилученні в неповнолітнього предмета, що став знаряддям учинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, і в наступній його реалізації з передачею певної суми особі, в якої його було вилучено, з відрахуванням витрат на реалізацію вилученого предмета;

• адміністративний арешт як вид адміністративного стягнення, згідно з чинним адміністративним законодавством, не застосовується до осіб, які не досягли 18-річного віку.

Характерною особливістю адміністративної відповідальності неповнолітніх є її перекладення за певних обставин на батьків чи осіб, які їх заміняють.

Так, ст. 184 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачає, що вчинення неповнолітніми віком від 14 до 16 років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на батьків чи осіб, які їх заступають, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, цією статтею передбачається адміністративна відповідальність батьків чи осіб, які їх заміняють, за вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність. На зазначених осіб накладається адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Д/з. 1) Опрацювати параграф 22-23, сторінки 156-162

2) Усно відповісти на запитання на сторінці 167 № 1-6

субота, 4 листопада 2017 р.

До дня української мови

Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.
·       За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики, далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.
·       В українській мові, на відміну від решти східнослов’янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.
·       448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова «мед» і «страва». Це була перша згадка українських слів.
·       Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва «руська мова».
·       В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П».
·       Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера «Ф».
·       В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово «горизонт» має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
·       Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.
·       Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово «вороги» – «вороженьки».

пʼятниця, 13 жовтня 2017 р.

До Дня захисника України

День захисника України відзначають на церковне свято Покрови Пресвятої Богородиці, яке здавна є одним із найулюбленіших українських свят. У Київську Русь свято Богородиці прийшло з Візантії, це сталося після запровадження християнства. За однією з версій, блаженний Андрій був удостоєний явлення Богородиці в Константинополі. На ту пору місто було оточене чужинцями. Вона з’явилася і вкрила людей своїм покровом. Невдовзі ворог відступив, і місто було врятоване від знищення. Відтоді Покрова асоціюється з заступництвом і захистом від ворога як видимого, так і невидимого.
Особливо шанували Богородицю-Покрову запорізькі козаки. Вони мали на Січі церкву в її честь, а також ікону «Козацька Покрова». На свято Покрови козаки проводили ради, обирали кошових, старшин, гетьмана.
Українська повстанська армія вважала Покрову опікункою українського війська, тому символічним днем створення УПА також вважається 14 жовтня.
День захисника України відзначають з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, сприяння зміцненню патріотичного духу в суспільстві.
Як відомо, на 14 жовтня у православних припадає свято Покрови пресвятої Богородиці. У цю дату також відзначають День українського козацтва та річницю заснування УПА. 2017 року цього дня втретє відзначається День захисника України.

четвер, 12 жовтня 2017 р.

Фільми про УПА

Рекомендую для перегляду. Особливо вразив "Нескорений"
Фільми про УПА

вівторок, 3 жовтня 2017 р.

Революція на граніті

Нинішній жовтень є для нас приводом ще раз згадати про унікальну здатність українського народу боротися за свої права. 27 років тому у Києві, на тодішній площі Жовтневої революції (нині – Майдан Незалежності), розпочалася акція протесту, організована українською молоддю, переважно студентами. Вони розбили на площі наметове містечко й оголосили політичне голодування. Акція отримала назву Революція (або Студентська революція) на граніті.
Її спричинили тривалі негативні настрої в суспільстві та критичне ставлення людей до тодішньої влади. Панування в СРСР (до якого Україна входила у статусі союзної республіки) Комуністичної партії, підпорядкування їй усіх сфер життя не відповідали потребам переважної більшості населення і були неспроможні змінити складну соціально-економічну ситуацію в СРСР, де існував великий дефіцит продуктів харчування та елементарних побутових речей. Найбільше нуртувала молодь, прагнучи до змін.
Окрім того, за результатами виборів до Верховної Ради УРСР, що відбулися у березні 1990 року, більшість у ВР утворили комуністи («група 239»), а демократи (Народна Рада) мали лише 126 мандатів. Після виборів їх громадянська активність помітно знизилась, натомість молодь вирішила активізувати свої дії.
Ідея проведення акції, основою якої мало стати студентське голодування, виникла влітку 1990 року в київському осередку Української студентської спілки. Її підхопили інші осередки УСС та «Студентське Братство Львівщини».
2 жовтня зранку кілька десятків студентів групами по двоє-троє стягнулись на площу Жовтневої революції (хтось прийшов прямо з поїзда, хтось – з університету) і оголосили про початок голодування, висловили свої вимоги. До студентів одразу прийшли представники міліції й попередили, що в разі встановлення намету їх «зметуть із площі». На сусідній вулиці Жовтневої революції (нині Інститутська) стояли десятки міліцейських автомобілів та автобусів. Студентам довелося пережити боротьбу нервів, і їм це вдалося, адже передбачалося, що, можливо, перший загін протестувальників заарештують, тому до нього входили лише психологічно загартовані активісти. Весь день вони просиділи на спальниках і матрацах, тримаючи в руках плакати, а рівно о 20-й годині на гранітних плитах протягом 2-3 хвилин були зведені намети. До кінця дня голодувати почали 108 студентів. Наступного дня їх стало 137, через декілька днів голодували вже 158 осіб із 24 міст України. До них приєдналася народна артистка України Неоніла Крюкова.
Головними вимогами студентів були: недопущення підписання нового союзного договору, перевибори Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі, повернення на територію УРСР солдат-українців, які служили на інших територіях, та прийняття рішення про військову службу громадян УРСР виключно в межах республіки, націоналізація майна Комуністичної партії України та Ленінського комуністичного союзу молоді, відставка тодішнього голови Ради міністрів УРСР Віталія Масола.
Голодуючих студентів активно підтримали депутати Народної Ради. 5 жовтня в наметовому містечку відбулася зустріч тодішнього Голови Верховної Ради УРСР Леоніда Кравчука з лідерами студентського голодування. Консенсусу досягти не вдалося, обидві сторони залишились невдоволеними, але важливим наслідком зустрічі стало її транслювання по телебаченню, завдяки чому люди в усій країні зрозуміли, що в Києві зібралися не екстремісти, як про це розповідала комуністична верхівка, а звичайні хлопці та дівчата, що виступають за довгоочікувані зміни.
Акція протесту набирала розголосу як в Україні, так і за її межами. 15 жовтня інформацію про події в Києві заслухав Конгрес США.
На підтримку студентів застрайкували всі ВНЗ, технікуми, ПТУ Києва та старші класи шкіл. Протестні акції пройшли в багатьох обласних центрах. Наметове містечко відвідав відомий український письменник Олесь Гончар (на знімку), який повністю підтримав вимоги студентів і оголосив про свій вихід із лав КПРС.
Разом з тим, Верховна Рада, де панувала комуністична більшість, відмовилася включити до порядку денного обговорення вимог, висунутих студентами.
У відповідь мітингувальники, за підтримки демократично налаштованих народних депутатів, заблокували Держтелерадіо. Скориставшись технічною паузою, вийшли в прямий ефір та закликали однодумців до всеукраїнського страйку. Наступного дня до акції протесту були готові долучитися не тільки навчальні заклади, а фабрики й заводи.
15 жовтня стотисячна колона маніфестантів, прорвавши шеренгу міліції, прийшла до Верховної Ради. Частина студентів розпочали сидяче блокування сходів парламенту. Керівництво ВР змушене було відновити переговори.
Увечері того ж дня студенти мирно захопили червоний (головний) корпус Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Розуміючи, що народний протест стрімко поширюється, влада, нарешті, капітулювала.
17 жовтня 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила Постанову «Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990 року». Вимоги студентів було виконано. А 23 жовтня парламент проголосував за відставку голови Ради міністрів Віталія Масола. Так студентська молодь довела, що може впливати на владу й відстоювати національні інтереси.
Революція на граніті, що відбулася у жовтні 1990 року, стала одним з перших кроків до здобуття Україною незалежності у 1991-му році. Організована силами студентства, вона не мала на той час аналогів у всій Європі, тому що «оксамитові революції» у Східній Європі в 1989 році проводили більш зрілі політики.
Студентська революція на граніті стала першим українським Майданом – успішним ненасильницьким політичним протестом проти чинної комуністичної влади в УРСР, який дав поштовх до демократизації всього українського суспільства. Акції громадянської непокори, що охопили Україну в жовтні 1990 року, заклали традиції демократичних форм протесту. Їх продовженням стали Помаранчева революція та Революція Гідності. Саме студентська революція стала переломним моментом в утвердженні незалежності України, а молоде покоління вже на початку 1990-х років засвідчило своє бажання і відстояло право жити у вільній демократичній державі. Юнацький ентузіазм, помножений на чітку та продуману організацію акцій, продемонстрував відчутний політичний потенціал українського молодіжного руху, який змусив рахуватися з собою і тодішніх компартійних можновладців, і досвідчених діячів опозиції.
Проте тогочасні політики не використали шансу здійснити комплексні політичні, соціальні та економічні реформи й піти шляхом країн Центральної та Східної Європи. Нерішучість лідерів національно-демократичного спрямування дорого обійшлася Україні. Тож молодь знову мусила виходити на Майдан Незалежності з новими протестами у 2004-му і 2013-му роках. І серед них була більшість із тих, хто брав участь у Революції на граніті. Учасники трьох майданівських революцій сьогодні знову борються за незалежність України. І знову вірять, що цього разу політики виправдають сподівання патріотичної молоді.

Вранці 2 жовтня невеликі групи молоді почали сходитися в центр Києва на площу Жовтневої революції. Вони встановили намети та оголосили про початок голодування. Головні вимоги мітингувальників полягали у наступному: недопущення підписання нового союзного договору, проведення нових виборів до верховної ради, націоналізація майна компартії України та відставка голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола.
Акції протесту тривали до 17-го жовтня. За цей час до молоді приєдналися десятки тисяч киян.
На підтримку студентів застрайкували і всі вищі навчальні заклади Києва, також технікуми, ПТУ і старші класи шкіл. Мітингувальники перекрили рух транспорту, оточили Верховну Раду, захопили корпуси Університету імені Шевченка.
Серед учасників акцій протесту були молоді Андрій Винничук, Олесь Доній, Оксана Забужко, Маркіян Іващишин, Олександр Ірванець, В'ячеслав Кириленко, Вахтанг Кіпіані, Соломія Павличко, Анжеліка Рудницька, Олег Тягнибок та інші.
Влада, зваживши на чисельність акцій протесту та резонанс, виконала практично всі вимоги мітингарів. Революція на граніті стала однією з безпосередніх причин, завдяки яким Україна здобула незалежність.

https://24tv.ua/ukrayina_tag1119?utm_source=seocopy

2 жовтня 1990-го року почалася революція на граніті – протести молоді та студентів у Києві з вимогою недопущення реставрації СРСР.

https://24tv.ua/ukrayina_tag1119?utm_source=seocopy

неділя, 15 березня 2020 р.